Микола Синиця, віцепрезидент ФК Чернігів та співвласник успішного бізнесу у сфері товарів для домашніх тварин, є надзвичайною особистістю не лише в своєму підприємництві, а й у захопленні подорожами. Разом із братом Юрієм, президентом клубу, він відвідав більше 150 стадіонів у різних куточках світу, що, безумовно, принесло нові ідеї та натхнення для розвитку футболу в Чернігові та Україні в цілому.

«Перший матч, який запам’ятався на все життя»

– Миколо, ви відомі як один із керівників клубу, але розкажіть про ваше хобі – подорожі стадіонами. Як це почалося і які команди у вас були у фаворитах?

– Моя любов до футболу бере початок у дитинстві, коли наш батько, хоч і не грав у футбол, завжди підтримував команди. Мій перший виїзд на матч відбувся у 1998 році, коли відбувалася гра між Україною та Росією – ми виграли 3:2, і цей момент запам’ятався мені на все життя.

Я також грав у футбол у Чернігові на позиціях атакуючого півзахисника та нападника, але з початком діяльності нашої команди у 2003 році, ми почали активніше займатися розвитком футболу в місті. Тож мандрівки на стадіони стали не лише захопленням, а й професійною необхідністю для покращення футбольної інфраструктури в Чернігові.

«Перший великий виїзд – Мундіаль 2006 року»

– Яка була ваша перша закордонна подорож на матч, і що вас вразило у порівнянні з Україною?

– Найперший далекий виїзд – це було Чемпіонат світу 2006 року, де ми підтримували нашу збірну в Германії. Стадіони там вражали: порівняно з київським НСК Олімпійським, у Німеччині були сучасні, зручні арени з високим рівнем організації. Це наклало на нас велике враження і стало поштовхом для подальших мандрівок.

«Подорожі на власних умовах»

– Як планували свої подорожі, особливо у перші рази?

– Наступною нашою поїздкою став Чемпіонат Європи 2012 року в Польщі. Ми вирушили туди своїм автомобілем разом із батьком. Це був чудовий досвід, адже у Польщі на той час відбувався футбольний бум, і ми відвідали не тільки великі стадіони, але й маленькі місцеві арени, де проходили районні змагання.

«Досвід від інших стадіонів»

– Які стадіони справили на вас найбільше враження?

– Напевно, найбільше вразив стадіон Заглемб’є, адже його сучасна архітектура стала гармонійною альтернативою старому стадіону. Я зустрів там охоронця, який виявився старим фанатом Динамо, і він люб’язно провів нас стадіоном, ділившись цікавими історіями.

«Футбольні враження з подорожей»

– Наскільки різняться витрати на подорожі до різних країн?

– Якщо говорити про витрати, то часто залишається враження, що дорожче не сам вхідний квиток, а витрати на дорогу, проживання та їжу. В Україні ціни на квитки доступніші, ніж у Сполучених Штатах чи Великій Британії, де квитки на популярні матчі можуть коштувати досить дорого.

«Подорож та спілкування»

– Які у вас залишилися спогади від спілкування з фанатами на стадіонах?

– Більшість уболівальників у різних країнах були щирими і відкритими. Вас ніколи не відмовлять, якщо ви з повагою звертаєтеся до них. А ось у Німеччині, коли ми купували квитки онлайн, сталася ситуація, коли нас не пустили на стадіон – але все завершилося добре, оскільки ми змогли купити нові квитки прямо на касі.

«Футбольні спогади»

– Чи колекціонуєте щось, пов’язане з вашими подорожами?

– Звичайно, я зберігаю всі квитки зі своїх подорожей. Це стало приємною традицією. Ще я намагаюся збирати шарфи та атрибутику, яку обмінюю з фанатами інших команд. Це створює нові знайомства і робить спогади ще більш цінними.

«Футбольні пригоди»

– Яка ваша найбільша пригода на стадіоні?

– Мені вдалося побувати на матчі Ліверпуля, і квитки придбати було дуже важко. Ми з другом знайшли можливість через власників абонементів, і навіть повернути їх після матчу виявилося важким завданням. Але сам матч на Енфілді був неповторним.

Вже протягом багатьох років ми подорожуємо, вивчаємо футбол з різних боків і дізнаємося нове, тому що кожен стадіон має свої унікальні історії та атмосферу.