У 2017 році боксер, який народився в Харкові, отримав Карту поляка завдяки своїй бабусі, після чого переїхав до Варшави. Через три роки Федір став громадянином Польщі. У квітні минулого року Черкашин переїхав до США, де провів два успішні бої. У новому році спортсмен сподівається досягти ще вищого рівня.

У бесіді з журналістом Федір розповів про свої новорічні свята, чим займається в Польщі під час відпустки та як справляється з емоційним вигоранням.

– Федоре, як пройшли ваші новорічні свята?

Відмінно! Провів час із користю. Зараз я у Варшаві, в Польщі. Як ти знаєш, я переїхав сюди в 2017 році, тому вже маю багато друзів, з ними зустрівся і з родиною. Останні вісім місяців жив у Лас-Вегасі, багато тренувався, провів два бої, тому приємно трохи відірватися від цього. Час летить неймовірно швидко: ми тут відсвяткуємо мій день народження 11 січня, а 13-го з дружиною знову летимо до Лас-Вегаса.

– А як ви відзначали Різдво?

На Різдво разом з дружиною поїхали до Швейцарії, до її сестри. Там і зустріли свято. Ми також були в Празі, зустрілися з Максимом Козаковим, масажистом Усика і моїм близьким другом. Відмінно поспілкувалися, все було тепло і приємно. Загалом, свята пройшли в чудовій атмосфері.

– Яким виявився 2025 рік для вас? Чи підбили ви якісь підсумки?

Скажу так: 2025 рік для мене значить переїзд до Лас-Вегаса. Я знайшов тренера, який працює з багатьма чемпіонами світу. Це справжня «фабрика чемпіонів». Але, чесно кажучи, з боями було складно. Я провів лише два поєдинки, і вони не були на високому рівні, адже не все залежить тільки від мене. Сподіваюсь, 2026 рік принесе більше можливостей для яскравих боїв.

Моє життя вже повністю обертається навколо спорту, тому підсумки я підбиваю в цьому напрямку. На життєвому фронті – новий тренер, важка праця, нові контакти з менеджерами високого рівня. Сподіваюсь, що у наступному році мого виступу буде на великих аренах.

– Чим займаєтеся, коли немає боїв або підготовки до них? Чи є у вас хобі?

Чесно кажучи, все знову ж таки крутиться довкола спорту. Навіть у міжсезоння продовжую тренуватися. Але в Польщі, де я зараз, мене часто впізнають, тому завжди є чим зайнятися. Я провожу семінари, на яких з’являється по 40-50 учасників, серед яких боксери, тренери та просто любителі спорту.

Таким чином, це і хобі, і спосіб зайняти час. Я вже запланував шість семінарів у Польщі. Паралельно займаюсь і своїми справами. Якщо говорити про інші хобі, то нічого окремого, все знову ж таки повертається до спорту. Я, наприклад, тренувався 31 грудня та 1 січня – постійно на ходу. Намагатимусь не давати собі спокою, адже часу на це немає.

– Ці семінари ви самі організовуєте чи вас запрошують?

Зазвичай запрошують. У Польщі це працює так: зі мною зв’язуються спортивні клуби, пропонують провести семінар для групи на 50 або 70 осіб. Раніше, коли у мене було більше часу, я сам організовував подібні зібрання у Варшаві. Також проводив кемпи, коли приїжджаєш на п’ять днів і щодня проводиш тренування.

Зазвичай контакти зі мною підтримують через Instagram або клуби, які мене знають. Це реально класно – обмін досвідом, спілкування. Це не просто тренування, а щось більше. Мені дуже подобається.

– Чи виникають у вас моменти емоційного вигорання через постійні тренування?

Дуже хороше запитання, дійсно. Так, звичайно, таке було. Бували моменти, коли думав: навіщо я цим займаюся. Коли довго перебуваєш у такому режимі, це цілком нормально. Я починав свою кар’єру з тайського боксу, і в спорті перебуваю вже більше 20 років, тому за цей час було багато переживань.

Іноді великі бої, вдалі спаринги, новий тренер можуть сильно мотивувати. Але інколи відчуваєш вигорання. Тому важливо слухати своє тіло. Я вже маю певний досвід, тому намагаюсь контролювати навантаження – десь дати собі відпочинок, десь зробити тренування легшим. Це радше стиль життя: сьогодні важка тренування, завтра легше, щоби тримати баланс.

Останнім часом сильного вигорання не відчуваю. Хоча, наприклад, вісім місяців я провів у США без точного знання дати наступного бою. Коли ти чекаєш на бій, а його постійно переносять, це важко морально. Але якщо підсумувати, то, напевно, вигорання не було – це все приходить з досвідом.

Раніше повідомлялося, що Усик кинув виклик одному з найсильніших панчерів в історії, з яким хотів провести бій ще у 2020 році.